Зверніть увагу: цей сайт стає архівним, але не засмучуйтеся. Тепер Reporters — не онлайн-медіа з друкованою версією, а навпаки: паперовий журнал, що виходить 4 рази на рік і має діджитал-доступ для нашої Спільноти. Долучайтеся, щоб читати і дивитися усі нові репортажі та фотоісторії на сайті The Ukrainians Media та регулярно отримувати свій друкований Reporters

    Біль поколінь на Чатир-Дазі
    18 Травня 2020

    Біль поколінь на Чатир-Дазі

    Понад 180 000 кримських татар було виселено з власних домівок і примусово депортовано з історичної батьківщини у віддалені регіони Радянського Союзу. За наказом Сталіна цей злочин режиму було вчинено у травні 1944 року. В незалежній Україні 18 травня вшановують пам’ять жертв депортації та відзначають День боротьби за права кримськотатарського народу. 

    Публікуємо знімок Аліни Смутко — фотожурналістки «Радіо Свобода», яка працювала на окупованому півострові з 2016 року. Взимку 2019-го їй заборонили в’їзд до Криму і Росії на 10 років. 

    «Мене завжди вражала міцна колективна пам’ять у кримськотатарській громаді. Старші розповідають молодим жахливі історії про депортацію, які має там чи не кожна сім’я. Ще більше вражає невпинне бажання попри все повернутися на батьківщину. 

    У наші дні татар у Криму піддають новим способам тиску: залякують через політичні погляди і релігійність, переслідують, навіть ув’язнюють за вигаданими звинуваченнями, найобурливішим із яких є звинувачення у тероризмі. Щороку 18 травня кримські татари піднімаються на гору Чатир-Даг, аби помолитися за родичів, загиблих у поїздах, що проти волі везли їх у Середню Азію.

    Це — фото одного з таких сходжень у травні 2017 року. Я ділюся ним на спомин про жертв депортації».

    Дивіться також опубліковану раніше серію знімків Аліни Смутко «Крим. По інший бік волі» — історію про життя родин заарештованих активістів.

    Дочитали до кінця! Що далі?

    Далі — невеличке прохання. Будувати медіа в Україні — справа нелегка. Вона вимагає особливого досвіду, знань і ресурсів. А літературний репортаж — це ще й один із найдорожчих жанрів журналістики. Тому ми потребуємо вашої підтримки.

    У нас немає інвесторів чи «дружніх політиків» — ми завжди були незалежними. Єдина залежність, яку хотілося б мати — залежність від освічених і небайдужих читачів. Запрошуємо вас приєднатися до нашої Спільноти.

    Щотижня надсилаємо
    найцікавіше

    0:00
    0:00